Гурт «С.К.А.Й.»: Донецьк, романтика і драйв

Гурт «С.К.А.Й.»: Донецьк, романтика і драйв
Всеукраїнський тур, присвячений 10-річному ювілею гурту «С.К.А.Й.», розпочався 14 січня концертом у Донецьку. Чому саме наше місто було обрано стартом для реалізації цього проекту, фронтмен гурту Олег Собчук пояснює дуже просто: «Хтось же повинен бути першим! Крім того, в Донецьку вдячна публіка».

Приїзд українського колективу в столицю Донбасу викликав великий ажіотаж. Бажання проштовхнутися ближче до музичної сцени для багатьох присутніх на концерті так і залишилося нездійсненним. Учасники гурту «С.К.А.Й.» неодноразово дякували прихильникам за енергійність і наголошували на тому, що «в Донецьку дуже класні люди». В якості подарунку музиканти презентували свою нову пісню під назвою «У цей Новий рік», записану разом з камерним оркестром «Солісти Донбасу».

Ця подія не залишилася поза увагою й донецьких ЗМІ: кореспондент газети «Жизнь» разом з гуртом «С.К.А.Й.» підводив підсумки минулого року і творчого десятиліття, а також дізнавався, в які краї може завести український колектив пошук нового звучання і нових висот.

Творчий підрахунок

Багато ваших колег здивувалися, що у гурту «С.К.А.Й.» вже такий значний ювілей, адже ви досить недавно стали відомими. Ви розмежовуєте свою творчість до та після підписання контракту?

Олександр Грищук (бек-вокал, гітара): «В житті кожної людини є різні періоди, і це не лише до відомості та після. Підписання контракту стало поштовхом до певних дій, бо з’явилися зовсім інші ресурси, які дозволили, наприклад, зняти кліп. До того ми були звичайними пацанами, які кидалися по будь-яких концертах. Тоді як зараз це відбувається цілеспрямовано».

Юрій Мозиль (клавішні): «Ці десять років пройшли дуже швидко. Може, через те, що ми стаємо старшими, а час з роками плине швидше для всіх людей. Було дуже активне життя, відбулося багато змін у творчості. Важко назвати себе якимось гуртом в цьому контексті».

Олег Собчук (вокаліст): «Десять років – це тільки початок. Зараз ми відчуваємо юність. Як відомо, вона сягає до 36 років».

Чого вам вдалося досягти за цей період?

Олег Собчук: Мені здається, що ми навчилися грати. І це головне. Крім того, багато що переосмислили в плані підходу до роботи, яка, перш за все, нам подобається. Ми відіграли багато концертів, і висновок один: слава Богу, ця музика подобається людям. Важливо знати, що недаремно працюємо, недаремно граємо і співаємо на сцені – що 10 років не пройшли марно. Пройде ще 10 років, і ми так само робитимемо музику. Можливо, тоді позаду буде розташовуватися симфонічний оркестр.

Що ви відчуваєте, піднімаючись на сцену сьогодні?

Олег Собчук: Чи є в мене мандраж? Деколи є! Без хвилювання навіть нецікаво. Завжди переймаєшся тим, щоб нічого не зіпсувалося, щоб всі класно зіграли, щоб люди прийшли і отримали задоволення. Тому що слухачі, які приходять на «С.К.А.Й.», знають: їх очікує романтика і драйв.

Як ви зустріли новорічні свята? Який подарунок отримали?

Юрій Мозиль: Мені на Новий рік, 31 грудня, дружина подарувала сина. Через це всі інші подарунки і взагалі новорічні свята відійшли на другий план.
Олег Собчук: Перед самим Новим роком у нас зірвалася робота і я, слава Богу, зустрів свята в колі сім’ї. Це була спонтанно-прекрасна можливість побачити і маму, і бабусю, і всіх рідних.

Що вам вдалося реалізувати в минулому році, а що ні?

Олександр Грищук: Все те, що планували, ми виконали. Наскільки якісно – покаже час. Бо людина через декілька років інакше дивиться на те, що колись вважалося важливим і кращим. Тому ми не можемо дозволити собі зупинитися на чомусь одному.

У безодні планів

Зазвичай на концертах люди просять зіграти їх улюблені пісні. Чи не набридло вам виконувати одне й те саме?

Олег Собчук: Пісню «Тебе це може вбити» на репетиціях не граємо принципово (сміється). Щодо концертів, то для нас завжди загадка, як зіграємо, тому що ми постійно імпровізуємо з акордами, по-різному передаємо настрій.

Олег, ви стали офіційним другом Євро-2012. Які обов’язки це на вас накладає?

Олег Собчук: Я би сам хотів це знати (сміється). Мене запросили і сказали: «Ти – друг Євро-2012». Я відповів: «Ура, дякую! Чекаю футболу!». А якщо серйозно, я поки що сам не розумію. В Україні є 100 офіційних друзів Євро-2012, серед яких відомі люди різнобічного професійного напрямку. На мою думку, це лише статус. Можливо, у майбутньому, коли про це попросять, мені потрібно буде приділяти питанням чемпіонату більше часу.

Взагалі тема Євро-2012 вам цікава?

Олег Собчук: У нас вже записаний дует з польським рок-гуртом «Budka Suflera», який є офіційним другом Євро-2012 у Польщі. Зараз ми рухаємося в тому напрямку, щоб встигнути зняти відео і весною запустити його в телевізійний ефір. Тому ви незабаром почуєте цю пісню як мінімум на радіостанціях.

Олег, відомо, що ви створили сольний проект під назвою «Муза». Що стало поштовхом для його заснування?

Олег Собчук: Таке бажання зав­жди виникає у людей, які займаються творчістю. «Муза» – своєрідний музичний імпровіз, який чекає свого часу. Взагалі це інша музика, інше бачення, яке треба подати в іншому світлі. Я заснував цей проект не тому, що мені недостатньо «С.К.А.Й.», – я просто не хочу робити вінегрет, маючи бажання виконувати різну музику.

Ви постійно шукаєте нову форму творчості, нові стилі. Які у вас плани на майбутнє?

Олег Собчук:Зараз ми готуємо англомовну програму, тому що помаленьку будемо рухатися на Захід. Саме тому в новому альбомі з’являться англомовні пісні. Скажу чесно, у нас в Україні дуже важко щось планувати далеко наперед, тому що все змінюється і по-різному відбувається. Саме з цієї причини у нас плани поки що до Євро-2012.

Наталія ЛЕХАН
Вернуться назад